Історія КІБіТ

1. Біля витоків

Історія нашого Інституту починається у 1961 році, коли на базі Республіканського будинку економічної і науково-технічної пропаганди товариства «Знання» і провідних ЗВО столиці України був створений Київський народний університет технічного прогресу (КНУТП).

Народні університети в СРСР – це доступна освіта для дорослих. Так, на початку 1950-х розв’язували проблему загальної писемності. Актуальним стало твердження: «Освіта – точний барометр стану справ у суспільстві».

Народні університети, від появи у 1955 році, були закладами вищої освіти для робітників та інших фахівців без відриву від виробництва. У цей час «педагогіка дорослих» тільки починалася як наука (набагато пізніше на Заході з’явилася теорія «Lifelong Learning»). Водночас у період «відлиги», коли економіка країни переорієнтувалася на ринкові принципи, народні університети уподібнились до сучасних бізнес-шкіл (МВА), оскільки стали базою для здобуття другої вищої освіти для радянських управлінців.

головний офіс КНУТП

головний офіс КНУТП

Проте створений у Києві Університет технічного прогресу відрізнявся за формою та змістом. Його навчальні програми створювалися з урахуванням передових теоретичних знань і практичних досягнень науки, впроваджень у виробництві, тому вони виходили за межі стандартних програм ЗВО.

Факультети КНУТП готували фахівців із нових міжгалузевих знань, відповідаючи на виклики часу. Наприклад, факультети медичної кібернетики та промислового дизайну були унікальними.

 

2.Становлення

За 15 років (з 1961 до 1977) кількість факультетів збільшилась від 2 до 24. Університет став експериментальною навчальною базою передового виробництва. Зокрема, за клопотанням профільних підприємств були створені відділення хімічних волокон, швацького і трикотажного виробництва, а після запиту медичних науково-дослідних інститутів запрацював факультет медичної радіоелектроніки.

Деякі спеціалізації виникали з ініціативи вчених, які відчували «віяння часу» (фізико-технічний або факультет методики винахідництва).

фак-т медицинской радиотехники

ФАКУЛЬТЕТ МЕДИЧНОЇ РАДІОТЕХНІКИ

Багато в чому КНУТП відбувся завдяки вченим-ентузіастам. Організатором і першим ректором став академік АН УРСР Андрій Овер’янович Василенко, який втілив свій задум широкої техніко-економічної просвітницької діяльності. Зусиллями другого ректора, члена-кореспондента АН УРСР, д-ра техн. наук, професора Григорія Валентиновича Самсонова КНУТП перетворився на суспільну академію технічного прогресу. Неможливо переоцінити внесок у світовий технічний розвиток і третього ректора КНУТП – Ларікова Леоніда Нікандровича.

ректор КНУТП Лариков Леонид Никандрович, д-р техн нак, проф, заслуженный деятель науки УССР, зав отделом института металлофизики АН УССР

РЕКТОР КНУТП ЛАРІКОВ ЛЕОНІД НІКАНДРОВИЧ, Д-Р ТЕХН. НАУК, ПРОФ., ЗАСЛУЖЕНИЙ ДІЯЧ НАУКИ УРСР, ЗАВ. ВІДДІЛОМ ІНСТИТУТУ МЕТАЛОФІЗИКИ АН УРСР

Зусиллями кращих викладачів провідних київських закладів вищої освіти (КПІ, КДУ, КІНГ, КТІЛП, КІІГА, КАДІ) та видатних теоретиків-дослідників слухачі Народного університету ставали розробниками і реалізаторами ідей передових учених. Саме вони формували інженерні робочі групи для практичного впровадження. Варто звернути увагу на такі дані: у 1984 році в КНУТП викладали 11 членів-кореспондентів АН УРСР, 90 докторів наук та професорів, 432 кандидати наук і доценти; економічний ефект від впровадження дипломних проектів випускників Університету склав 1 млн 325 тис. крб.

2.06.1965 год. Президиум на выпускном вечере слушателей КНУТП. Постановление по университету в связи с окончанием учебного года читает проректор проф Орловский А. В. (4в)

02.06.1965 РІК. ПРЕЗИДІЯ НА ВИПУСКНОМУ ВЕЧОРІ СЛУХАЧІВ КНУТП. ПОСТАНОВУ ЩОДО ЗАКІНЧЕННЯ НАВЧАЛЬНОГО РОКУ ЧИТАЄ ПРОРЕКТОР ПРОФ. А.В. ОРЛОВСЬКИЙ, ПРОРЕКТОР, ПРОФ.

1979-1980 уч год. общеуниверситетское занятие в Окружном Доме офицеров

1979-1980 НАВЧАЛЬНИЙ РІК. ЗАГАЛЬНОУНІВЕРСИТЕТСЬКЕ ЗАНЯТТЯ В ОКРУЖНОМУ БУДИНКУ ОФІЦЕРІВ

3.Визнання

На початку 1990-х рр. чимало важливих і потрібних тенденцій в освіті були забуті й відкинуті. Однак ентузіасти від науки і прогресу не дали пропасти 30-річним зусиллям своїх попередників.

У 1995 році разом із новою назвою – Київський інститут бізнесу та технологій – наш навчальний заклад отримав друге дихання.

КІБіТ відповідав усім стандартам ЗВО й отримав ліцензію Міністерства освіти і науки України, а «стара школа» передових знань під його крилом відродилася на новому рівні. 1996 року відбулась перша науково-практична конференція «Студент-Дослідник-Фахівець». У 2000 році КІБіТ почав міжнародну співпрацю із зарубіжними ЗВО: перша група студентів стажувалася в Лодзькій Політехніці. Протягом 10 років відновилася регіональна структура, сформована ще за Народного університету: запрацювали філії  у Житомирі,  Білій Церкві, Запоріжжі, Вінниці, Ніжині, Умані та Луганську. Фаховий «ВІСНИК Київського інституту бізнесу та технологій» (2006 р.) виходить двічі на рік і включений до списку наукових видань України, а бізнес-школа (МВА) входить до 5-ки лідерів подібних інституцій держави.

Історія Київського інституту бізнесу та технологій – це не тільки наша гордість, але й відповідальність за те, що ми робимо. Адже КІБіТ надає якісну освіту студентам і підвищує соціальну значущість самого навчального процесу, впроваджуючи нові форми й підходи у навчанні молоді та дорослих.

Невже 50 років?

1961

з ініціативи Товариства «Знання», Академії наук УРСР, НТТ, КПІ, КДУ, КІНГ, КТІЛП, КІІЦА, КАДІ створено Київський народний університет технічного прогресу, який працює на базі Республіканського будинку економічної та науково-технічної пропаганди.

Заседание совета КНУТП

Засідання ради КНУТП

1979

на 27 факультетах КНУТП пройшли навчання більше 17000 слухачів.

1984

до викладання залучено 11 членів-кореспондентів АН УРСР, 90 докторів наук та професорів, 432 кандидати наук і доценти; економічний ефект від впроваджень дипломних робіт випускників КНУТП складає 1 млн 325 тис. крб

Б. Е. Патон президент АН УССР, академик выступает на общеуниверситетском занятии

Б.Є. ПАТОН, ПРЕЗИДЕНТ АН УРСР, АКАДЕМІК ВИСТУПАЄ НА ЗАГАЛЬНОУНІВЕРСИТЕТСЬКОМУ ЗАНЯТТІ

1992

кількість випускників КНУТП перевищила 30 тисяч осіб. Відбулася зміна організаційно-правової форми та назви. Запроваджені короткострокові програми навчання для представників малого і середнього бізнесу.

1995

відновлена робота факультетів економіки й менеджменту. Київський інститут бізнесу та технологій отримує ліцензію Міністерства освіти і науки України на проведення освітньої діяльності.

1996

перша щорічна науково-практична конференція «Студент-Дослідник-Фахівець».

1999

перший випуск студентів за рівнем «Спеціаліст».

2000

початок міжнародної співпраці з іноземними навчальними закладами — перше стажування у Політехнічному університеті м. Лодзь (Польща).

2002

відновлена робота факультету психології; відкриті філії у Білій Церкві, Запоріжжі, Вінниці, Ніжині

2003

відкриті філії у Житомирі, Умані, Луганську.

2004

відкрито Школу бізнесу КІБіТ (програма МВА). Розпочато випуск наукового видання «ВІСНИК Київського інституту бізнесу та технологій».

2006

відкрито чотири навчальні корпуси.

2007

відкрито магістратуру.

2008

відкрито власний навчальний корпус у Житомирі.

2010

«ВІСНИК» включено до переліку фахових видань України.

2011

відкрито Коледж КІБІТ.

2012

відкрито власний навчальний корпус у Луганську.

2013

відкрито власний навчальний корпус у Києві.

2016

відкрито відділення для підготовки іноземних громадян та осіб без громадянства.

Ректори

1961 – 1963

Василенко А.А., академік АН УРСР, доктор технічних наук

1963 – 1975

Самсонов Г.В., член-кореспондент АН УРСР, доктор технічних наук, заслужений діяч науки і техніки

1975 – 1992

Ларіков Л.Н., професор, доктор технічних наук, заслужений діяч науки і техніки

1992 – 1996

Костюк В.І., професор, доктор технічних наук

1996 – 2001

Дороговцев А.А. професор, доктор фізико-математичних наук, заслужений діяч науки і техніки

2002 – 2009

Романенко О.В., доцент, кандидат філософських наук

2010 – 2014

Яковлева О.В., професор, доктор філософських наук

2015 – 2018

Саух І.В., професор, доктор економічних наук

2019 – дотепер

Яковлева О.В,  професор, доктор філософських наук